напружено зір,
і рвуть
ляйтенанти
смішок на вустах.
На тім кораблі,
на обдертих вантах
розвішено
трупи…
— Як холодно!..
— Бррр!..
Все ближче…
Все ближче…
і жах нароста…
і сморід
пливе
броненосцю
в розріз…
Але,
налетівши,
легенький бриз…
— Назад!..
— Поверта!..
Пропав корабель…
а на спинах —
мороз…
І тільки но
впала
