За Радянської влади її обирали в різні органи як комуністку... Вона зажила довіри й популярності...
— А чого ж вона тепер така, немов прибита?
— Вона таки справді, ж прибита... З минулого року таке з нею сталося... Її ледве не розстріляли червоні, а за віщо, я так і досі не второпаю...
— А що ж вона такого робила?
— Працювала в селі за вчительку... Я так думаю, що виникло якесь тяжке непорозуміння, що так вплинуло на нервову дівчину... Здається, її підозрювали, що вона тримає зв'язок з повстанцями...
— Гм... нічого не розумію! — знизав плечима Чмир. Те, що в запалі боротьби ледве не розстріляли безневинну дівчину, це не дивувало Андрія. Такі випадки траплялися, і сам Чмир одного разу ледве не розстріляв повітовий підпільний партком, і тільки випадок врятував товаришів...
— А вона не релігійна? — спитав Чмир по паузі.
— Ні. Вона негативно ставилася до релігії, але останнім часом вона верзе якусь містичну нісенітницю про Чорного Ангела, що про нього наторочила їй ворожка...
— Це що за дурниця?
— Не знаю... Вона тому ворожінню надає якогось таємничого значення...
— Останнє ніби трохи пояснює, але не зовсім...
— Що пояснює?
— Нічну прогулянку чи то на горище, чи то до Карлюги. Я бачив, як вона виходила з тих дверей...
Чмир показав на двері, що вели до кімнати ложкаря.
— Я нічого не розумію! — відверто призналася Віра Павлівна.
— Я теж нічого або майже нічого не розумію... Одне безперечно, що Марта щось од вас криє... А що саме — невідомо... Мабуть, таке, що їй треба крити...
Віра Павлівна замислилась. Вона справді нічого не розуміла!
— Я прошу про цю нашу балачку нікому навіть не натякати... За Мартою треба уважніше постежити. Я гадаю, ми таки дещо згодом зрозуміємо...
Віра Павлівна нічого не сказала, а тільки міцно стисла руку Андрієві, і той відчув її мовчазну згоду.
