Сторінка:Олекса Слісаренко. Чорний ангел (1929).djvu/115

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

От хіба Карлюга? Але які можуть бути зв'язки між ним і Мартою? Дівчина просто, певно, ходила до «мудрого пустельника» за порадою... Імовірно, що це так і було...

Чмир бере слово з Артема, що він неодмінно позондує завтра Карлюгу й усе докладно розповість йому. Він тепер увесь час слідкуватиме і за ложкарем, і за Мартою, і за всіма в комуні...

Андрій поліз до кишені за хусткою, і Артем побачив під френчем у нього маузер. Наприємнепочуття ворухнулося в серці, але він нічого не сказав товаришеві.

«Чи він думає забивати кого, чи що?» — думав Артем, коли Чмир стукав важкими чобітьми по сходах, ідучи вниз.

Якась байдужість і утома налягли на Артема, і він ледве переміг її, щоб дійти до ліжка. Він безсило ліг, і, як тільки заплющив очі, перед очима йому застрибали числа й формули, переплітаючись у божевільному танку...

Розділ двадцять другий
РОЗПАНАХАНІ ДНІ

Остання розмова з Чмирем справила надзвичайне вражіння на Віру Павлівну. Вона днів чотири ходила, не насмілюючись глянути в вічі Марті. Їй усе здавалося, що Марта зрозуміє змову проти неї і, чого доброго, втече або вдіє щось гірше за втечу.

«Але ні, Марта тут не при чому. Чмир, безперечно, помиляється... Що ймовірно, так це те, що Марта є сліпа зброя в чиїхсь руках... Але тоді, виходить, Чмир не помиляється?»

Віра Павлівна дуже шкодувала, що не можна вирядити Марту до якоїсь лікарні чи показати її доброму лікареві. Безперечно, її треба лікувати, і що скорше, то краще.

Вона вдалася в чорну меланхолію й останнім часом зовсім не говорить ні з ким.

Кілька разів до Віри Павлівни підступав Чмир, нагадуючи їй, що треба вивідати про Марту, але що можна зробити, коли Марта уперто мовчить? Ну от, немов німа або пришелепувата, що не второпає звичайних людських слів.

499