евакуюватися, чи повернулася з евакуації і ніяк не може унормалитися та оговтатися.
— Вам, товаришу, кого треба? — запитав прибулого службовець.
— Повітового агронома...
Службовець показав на двері поблизу й пішов своєю дорогою. Гайдученко озирнувся навколо й попростував до показаних дверей.
У великій кімнаті було напалено й гамірно. Дехто розмовляв, дехто мовчки розглядав кімнату, дехто жваво сперечався, але ніхто не сидів на місці, бо сидіти не було на чому. Тільки три-чотири чоловіка в кімнаті мали стільці. «Певно, найважніші персони», — подумав Гайдученко і посміхнувся собі в ус. Він ніяково зирив навколо, не наважуючись спитати про повітового агронома, аж поки, на щастя, не натрапив на табличку з написом «Повітагроном». Під табличкою за столом сидів рухливий сивий чоловік і щоразу гукав то одного, то другого службовця.
Гайдученко терпляче очікував, поки той зверне увагу, і нарешті дочекався. Повітагроном зняв очі, щоб когось покликати, і зупинив свій погляд на відвідувачеві. Очі його допитливо втупилися на сіру шинелю.
— Ви, товаришу, до мене?
— Коли ви будете повітовий агроном, то до вас...
Сивий дідок підвів голову, і клинцювата борідка його стала поземно, немов захищаючи свого господаря від ворожого нападу.
— Вам що завгодно? — маленькі очі пробігли підозріло по сірій постаті відвідувача і зупинилися на рівні грудей.
— Я агроном... хочу працювати... коли, звичайно, є посада...
Очі агрономові перескочили з грудей на обличчя, і в них спалахнуло підозріння й недовіра до цієї людини в сірій шинелі, що рекомендує себе за агронома. Хіба мало швендяє різних пройдисвітів, що ладні оголосити себе не то що агрономом, а чим хочеш?
— У вас документ про освіту є?
Одвідувач пошпортався в кишені і витяг паку паперів, з котрих одного подав повітовому агрономові.
— Це мій диплом.
— Сідайте, будь ласка, — промовив дідок і втупив очі в папір. Одвідувачеві сісти не було де, і він стояв, очікуючи на відповідь.
