сарай, стукав коло колодязної цямри, і одного ранку Карлюга побачив якусь невковирну споруду коло колодязя, — то було влаштоване коло, щоб легше тягти відра. Флігеля обмазано, і з'явилися шибки у вікнах, що до того чорніли безокими дірками.
«Якийсь міщанин, що його ніщо в світі не турбує… Знайшов посаду, надибав на квартиру й радіє!» — думав Карлюга і, дивлячись на подвір'я, саркастично посміхався. Гайдученко справді узявся до господарювання. Він ще разу не виїздив у своїх агрономічних справах і, видимо, дуже квапився. Тягав із лісу хворост і складав у хлівці, вмілою рукою шпарував флігель, а потім вправно білив вапном. Жінки поралися більше в хаті, а Марта тільки під дощ сиділа вдома; коли ж не було дощу, вона цілі дні вешлася в лісі, повертаючись додому смерком.
Одного ранку Гайдученко вийшов з двору з клунком на плечах і повернувся об обіді вже не сам, а з якимось засмаглим дебелим чоловіком, що найменше скидався на політрука.
Той чоловік днів два порався з Гайдученком у хаті й на подвір'ї, а третього дня пішов з двору й повернувся через кілька день підводою, що на ній було наватажене убоге майно.
«Новий квартирант», — незадоволено констатував Карлюга, і не помилився. З підводи зняли речі, а розвантаживши, ставили коня в сарай. Потому Гайдученко вийшов з прийшлим за двір у проходку, і вони довго про щось розмовляли, нахиляючись один до одного, немов боячись, що їх може хтось підслухати.
Ще більше був незадоволений Карлюга, як коло двору спинилося цілих п'ять підвід, навантажених майном. На підводах прибули люди, що своїм одягом найменше були подібні до місцевих селян, — це швидше були волиняки або холмщани. Прибулих привітав Гайдученко з дружиною і повів до хати.
«І ці оселяються тут!» — гірко подумав Карлюга.
Надвечір прийшов липівський селянин за ночвами і, привітавшись, єхидно спитав:
— Та камуна у вас тут, чи що?
— Яка комуна? — не зрозумів Карлюга.
— Та огроном же камуну заводить, а ви й не знали? — Тут живете і не знаєте, — докірливо похитав головою селянин, — ох, не буде з цього добра!
— Я такими справами не цікавлюся, — суворо промовив
