та чад, що стискають вам горло… Адже робітники працюють в таких умовах… Робітники за 9-14 годин праці мають півгодини відпочинку, коли встигають підснідати тут-же біля машин, збігати надихатися повітрям на останні 4½-7 годин праці… Найкваліфікованіші з них мають 120, а звичайні 35-40 марок на місяць… Запитайте хоч-би отого художника гравера із зеленим запалим обличчям, або оту дівчинку, що має вигляд ніби мумії й очі якої безтямно од перевтоми кидають на нас жалібним жахом… Вони вам скажуть, що для них це цілком вистачило-б, якби додали ще по 50 марок та твердо встановили 8-мигодинний робочий день, та давали-б годину відпочинку, або, принаймні, їсти на повітрі, щоб хоч надихатися… що з них 90% не витримують більше трьох літ роботи — це пусте, і за це подякували-б голодні черги безробітних…
Коли який цех випадково дізнається, що ви з радянських республік, ви почуєте: „Гох!“ Нам поясняли, що це вони вітають менаджера, що за провідника нам… а наколи-б „випадково“ менаджер не шмигонув у двері, а всі робітники душ сто не гукнули нам: Genossen, wir sind komunisten auch! Hoch SSSR!..[1], ми-б повірили менаджеру, що то його вітають…
„Ця фірма існує з 1840 року: капітал підприємства дорівнює понад міліярд золотих карбованців. Замовляйте тут усі, коли маєте що для друкарської роботи. Фірма буде вдячна“…
- ↑ Товариші, ми також комуністи! Хай живе Радянський Союз!
