Давно він зник уже в прасторах,
Великим білим птахом зник,
А ще громить, як грім по горах,
Його веселий хижий крик.
Там Водяник людей мороче
І гріє руки крижані,
Коли рибалки серед ночи
Запалять весело огні.
Там свистом Лісовик скликає
Ведмедів, рисів і вовків,
А сарн Лісовка напуває
З криниць смерекових лісів.
Вночі, як місяць випливає,
Мавки танцюють свій танок,
Ім вітер тихо трембітає.
І в лад приплескує струмок.
Там люде, духи і каміннє
Віки живуть життєм одним, —
Одно проймає всіх проміннє
І в'яже з лісом віковим.
