Перейти до вмісту

Сторінка:Олесь О. На Зелених Горах (Відень).djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Давно він зник уже в прасторах,
Великим білим птахом зник,
А ще громить, як грім по горах,
Його веселий хижий крик.

 Там Водяник людей мороче
 І гріє руки крижані,
 Коли рибалки серед ночи
 Запалять весело огні.

Там свистом Лісовик скликає
Ведмедів, рисів і вовків,
А сарн Лісовка напуває
З криниць смерекових лісів.

 Вночі, як місяць випливає,
 Мавки танцюють свій танок,
 Ім вітер тихо трембітає.
 І в лад приплескує струмок.

Там люде, духи і каміннє
Віки живуть життєм одним, —
Одно проймає всіх проміннє
І в'яже з лісом віковим.

9