Перейти до вмісту

Сторінка:Олесь О. На Зелених Горах (Відень).djvu/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


IV

Хоч злидні взяв Гуцул до хати,
Хоч жити став в гнізді орла,
Але над ним природа-мати
З любовью руки простягла.

 Там стали гори, як тітани,
 На варті волі і краси, —
 Там, наче сизі океани,
 Шумлять незаймані ліси.

Там струмень голубом туркоче,
Там дивна папороть цвіте,
Там ніжна мавка в срібні ночі
Вінок на голову плете.

 Там під смерекою густою
 Чугайстер мавку стереже, —
 І враз знімається стрілою,
 Біжить, регочеться і рже!

8