IV
Хоч злидні взяв Гуцул до хати,
Хоч жити став в гнізді орла,
Але над ним природа-мати
З любовью руки простягла.
Там стали гори, як тітани,
На варті волі і краси, —
Там, наче сизі океани,
Шумлять незаймані ліси.
Там струмень голубом туркоче,
Там дивна папороть цвіте,
Там ніжна мавка в срібні ночі
Вінок на голову плете.
Там під смерекою густою
Чугайстер мавку стереже, —
І враз знімається стрілою,
Біжить, регочеться і рже!
