Перейти до вмісту

Сторінка:Олесь О. На Зелених Горах (Відень).djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Прокидайтеся, сизі орлиці,
І з грудей своїх викинте нам
І заліза, і міді, і криці,
Щоб не бути без зброї рукам“.

 І всі Духи на раду зібрались,
 Злі і добрі зійшлися боги;
 І у перше за вік привітались
 Споконвічні страшні вороги.

VIII

Лежав ведмідь і спав в улозі,
Не гнався Дідо ні за ким, —
Хто ж стелить хмари по дорозі
Конем, як вихорем, палким?

 Хто так нестріманно по горах
 Біжить на змиленім коні,
 Зникає кганею в просторах,
 Літає з соколом врівні?