Які дарунки долів темних
В оседки гірські він несе?
Чом не засне в лісах таємних,
Свого коня не попасе?
Спини коня! бо рвуться сили…
Впаде, і ти впадеш!.. Рідня
По вік не взнає від могили,
Чого ти гнав свого коня.
Аж він уже біля халупи.
Він тільки вигукнув: „війна“!
І впав з конем… Лежать два трупи,
І з ними тайна мовчазна.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І підхопила крик луна…
І скрізь по горах покотилось:
„А-а! А-а . . . . . . . . . . . . .
