IX
Стогне Черемош, лютує,
В шумі білому шумить,
Греблі, камені шматує,
І орлом кудись летить.
Наче лицарь незрівняний
Впав в бою і довго спав,
І прокинувсь, наче п'яний,
І крівавий бій згадав.
І підвівсь, і став на ноги,
І на поле очі звів…
Розстілаються дороги
І пасеться кінь степів.
Рухом звіря молодого
Він на огиря злетів,
Свиснув соколом на його,
І — на лютих ворогів!
