тались з Дрездена, де перебувала Дора (та „кузинка“), щоб вивчити німецької мови. Знаючи, що др. Емі, з котрою тета Оля була вже давно знайома, перебувала на феріях у нас, хотіли побачитись з нею, і використати нагоду, щоб ми з Дорою познайомилися раз особисто. Цим разом вони помилилися. Цього літа др. Емі виїхала до своїх родичів до Німеччини. Побули в нас один день і відїхали. Вуйко Альфонс, запевняла тета Оля (Альбінська було їй на призвіще) вижидає їх повороту нетерпеливо і тому спішили з відїздом. Між ними і бабунею струни натягнені і вони не симпатизують з собою. Причини поховані в їх молодости… а вуйко Альфонс зарозумілий проти бабуні. От що. А я мало цікавилась ними. Чи хочете знати ті причини?
Але Юліян мовчав. Для нього було це все нецікаве. Він дивився на неї немов ждав, щоб вона закінчила це оповідання.
— Бабуня лише на хвилинку з ними побула і зараз до дому відїхала. А щодо мене — говорила Ева дальше — то мені обі симпатичні. Тета Оля більше, ніж Дора, що молодша від мене і рішуче ще дитина, хіба ростом. Волосся в неї попелясте, рішуче попелясте. Мама каже, що щось подібно милого й любого не бачила; та ще й граціозна.
— Краса тіла і рухів переважає дуже часто красу обличчя — обізвався вперше Юліян.
Дівчина наче не дочувала.
