чудна; але можна навіть ще й таку точку додати, що хто із спадкоємців зажадає в речинець сам довг й викажеться листом довжности з його підписом, він тому і має виплатити затягнену суму. Колись врятував молодець Цезаревич йому дитину від каліцтва, то він, як батько, рад стати йому із вдячности в пригоді, тим більше, що ціль, на яку піде капітал освячує засоби. Згода? При тих словах душпастир протягнув до Юліяна руку, а цей подякував щирими словами.
— Потрудіться завтра коло одинацятої перед обідом і ми закінчимо справу. А тепер ідіть і не журіться — додав він з лагідною повагою. — Зайдіть ще на годинку до моїх, бож і так незабавки ми залишимося самі старі.
Юліян був щасливий.
Почувався таким вдоволеним, геройським, наче б поборов поважного ворога. Його серце поширилося з радости при уяві, що його батько, який бував так часто строгим, дістане від нього несподівано матеріяльну підмогу в такім моменті. Він був би найрадше в тій хвилині сів на поїзд і поїхав до нього. На цей місяць він вже ледве чи зможе вернутись до Покутівки, коли батько виїде з дому. Мусів ще побачитися з Евою. Пустився у глиб саду за нею.
Ішов скоро стежкою в надії, що дівчина буде десь на нього в саді ждати; може на білій лавці
