досі, чоловіка, іншу жінку. А вони нехай собі ворогують на батька. Колись вони його інакше будуть судити. А покищо він такий, а не інакший.“
Пані Цезаревич вислухала його спокійно, і вона згоджується, правда, з його поглядами, але питала чи конче потрібна жорстокість? Чи дитина може перескочити розвій молодости і станути відразу на тій точці, де лиш розум приходить до слова або вибухає порив до якогось великого діла?.. Ні. Дай молоді сонця, хочби яку одробину, на тверду дорогу життя, а зокрема для України, щоб кожний міг вибороти сам собі свою украдену батьківщину, — а дальше поступай, як хочеш. „Доки жила бабуня було інакше — від коли вона згасла — згас промінь у цій хаті.“
Та нераз чудак-годинникар показував себе з іншої сторони. Прикликував доньок по черзі несподівано у свою робітню. Тут втискав наперед Зоні, найстаршій, кілька банкнотів у руку „за поміч і послух у робітні“, молодшій Марії „правій руці матері при шитві і інших мозольних ручних роботах“, головно „за оброблювання яринового городу“ — давав теж нагороду і беручи їх своїм звичаєм за плечі, щоб урадувані несподіваним щастям не поцілували його на знак подяки в руку, висував їх спішно… за двері. Вкінці прикликав наймолодшу Оксану, що вдалася з вигляду друга по браті, цілком у батька. Мала темне волосся, з клясичним профілем, блідавої цери і сталевої барви очима та чудно при-
