повідний час зайде за мною тета Оля. Не журіться за мене.
І схилилася, щоб зложити на його руці цілунок. Дідо стиснув її руку мов кліщами і сказав:
— Ти противишся мому бажанню і йдеш до дому, який я вважаю для твоєї особи за невідповідний.
Дора поблідла, і витягаючи насилу свою руку з дідової, сказала:
— Тета Орелецька — ваша рідна сестра, коли вона не вагалася згодитися на заручини Еви з Юліяном Цезаревичем, хоч Ева така талановита дівчина, що займе колись в українськім суспільстві поважне становище, то чому мені, її кузинці, не можна знайомитися в рідні того нареченого з чесними жінками?
Альбінський усміхнувся.
— Тета Орелецька могла також свою внучку з ким іншим заручити як з богословом та ще й сином ремісника!
— Він лагодився на професора ґімназії, а може й університету.
— То чому пішов на богословя?
Дора мовчала, не знаючи, що відповісти.
— Його батько був годинникарем — відповіла сміливо.
— Теж особистість! — кликнув директор із нетаєним глумом.
— Дідуню, — сказала Дора, — я не хочу вам перечити в річах, яких я не розумію, але наука Христова вчить нас, що перед Богом ми всі рівні, всі. і тому я не розумію, чому має одно бути гірше, бо