Сторінка:Ольга Кобилянська. Апостол черні. Том 2. 1936.djvu/101

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

повідний час зайде за мною тета Оля. Не журіться за мене.

І схилилася, щоб зложити на його руці цілунок. Дідо стиснув її руку мов кліщами і сказав:

— Ти противишся мому бажанню і йдеш до дому, який я вважаю для твоєї особи за невідповідний.

Дора поблідла, і витягаючи насилу свою руку з дідової, сказала:

— Тета Орелецька — ваша рідна сестра, коли вона не вагалася згодитися на заручини Еви з Юліяном Цезаревичем, хоч Ева така талановита дівчина, що займе колись в українськім суспільстві поважне становище, то чому мені, її кузинці, не можна знайомитися в рідні того нареченого з чесними жінками?

Альбінський усміхнувся.

— Тета Орелецька могла також свою внучку з ким іншим заручити як з богословом та ще й сином ремісника!

— Він лагодився на професора ґімназії, а може й університету.

— То чому пішов на богословя?

Дора мовчала, не знаючи, що відповісти.

— Його батько був годинникарем — відповіла сміливо.

— Теж особистість! — кликнув директор із нетаєним глумом.

— Дідуню, — сказала Дора, — я не хочу вам перечити в річах, яких я не розумію, але наука Христова вчить нас, що перед Богом ми всі рівні, всі. і тому я не розумію, чому має одно бути гірше, бо