що робити, коли він свої іспити поздає, і прийде час для нього висвячуватися, бо вона не зможе на вінчання прибути скоріше, як по році. Юліян побілів, кинув лист на стіл, узяв шапку і вийшов з дому.
У Дориних очах видко було перестрах.
— Я боюся, що вона поступить з ним безоглядно і зробить йому велику прикрість, за яку він і нас потягне до відповідальности.
Тета Оля здвигнула плечима.
— Не думаю. Він не з тих, що піддається так скоро.
По відїзді Альбінського та панни Альбінської, Дора залишившись сама, напередодні св. Миколая виїхала над вечір до шкільного будинку. Там помагала допаковувати солодощі для дітей, коли в кімнату ввійшов Юліян. Сів проти неї і приглядався її роботі. За хвилину почав чомусь розмову про бджоли.
— Літом, як ми з Евою поберемося, приїдемо сюди до мами на кілька неділь, то може схочете нас впровадити у цей чистий світ?
Отже це не було правда, що Ева вислала йому прикрого листа. Це лише непорозуміння… Але чи Еву займе бджільництво? Вона медичка, що їй із бджіл!
— А ви любите бджоли?
— Ще й як! — відповіла живо. — Вони мені багато дають.
— А як деколи котра вас вколе?
Дора розсміялася. — Тоді вона себе сама ка-
