— Господь з тобою брате! який ти смутний. Але спи і вспокійся. Гріх так сумувати молодому чоловікові.
— Не буду, сестричко, але йди. Та ні, дай мені ще твою руку: ту чисту, вірну руку, яку освячує чесна щоденна праця, нехай поцілую її…
І притискаючи її руку до своїх уст сказав здушеним голосом: „Гаси світло, скоро, скоро“.
Вона перелякана згасила скоро світло і вийшла з кімнати.
Юліян спав і бачив, як у сні нахиляється чорнобрива Ева, збиточна і каже, викривляючи погірдливо уста: „Апостоле черні! тебе кличуть мужики. Дитину принесли до хресту“. Вона вдарила його по щоці і кинула бохонець чорного хліба, принесений „чернею“, перед ноги, і хліб твердий, засохлий покотився по долівці.
Його кличуть до хорого на кінець села. Мороз тисне, а завтра треба йти на похорон до бідної вдовиці, де залишилась купа дітей без хліба. Чує, як обзиваються скарги, що люди починають зневажати закони моралі, починають жити якоюсь „вільною любовю“. Тут пара, там дві. Регочуться з його завваг, аж стає якось лячно, соромно. Повстають темні духи, що порпають в його житті, шукають.
Христос був завсіди вибачливий для гріхів тіла… Він волів перебувати у товаристві легкодушних жінок і штукарів, ніж серед фарисеїв — був тієї гадки, що ніодна людина не пропаща, коли його душа не пропаща.
