то приїду, лише не означую речинця, щоб не бути часом словоломним.
За тиждень прийшло повідомлення до Оксани, що вона іменована при народній школі учителькою і має явитися з початком шкільного року в гірськім містечку М.
Ця вістка викликала велику радість в родині годинникаря. Оксана почувалася невимовно щаслива. От вона вже самостійна, вже має власний хліб. Та найкраще це те, що буде мешкати там, де тітка Софія Рибко і буде разом з своєю гарною і єдиною первою сестрою, також жінкою українця вчителя.
Радість Марії по приїзді матері і Оксани до Покутівки була велика. Через батькову недугу вона не сподівалася мами. Думала, що прибуде лише брат і Оксана. Церемонія хрещення малої українки відбулася святочно. Едвард Ґанґ, з хрестною мамою були поважніші як треба, наче старі випрактиковані громадяни. За обідом о. Захарій розпитував з цікавістю Едварда про подорож, а при кінці святочної днини в Зарків прохав о. Захарій і дідичівський син паню Цезаревич, щоб Юліян приїхав відпочити лісля подорожі до Покутівки. О. Захарій пригадував спеціяльно, щоб його не бракувало у них на відпусті з кінцем серпня. Ева почувши це щипнула Оксану в ухо і шепнула: „Наша стара парафіяльна покрівля піде у повітря від самої побожности, а батько це певно відхорує.“ Едвард Ґанґе прохав, щоб Юліян просто до нього заїхав. „У вас хата за низька для Юліяна“, жартовливо влевняв паню Ма-
