ці, лиш не знала, як мене назвати. Треба при ній із кожним словом рахуватися, казав лікар. З поясненням пережитого і його наслідків треба починати обережно і то лише тоді, коли сама рушить ту тему. Лікар має надію, що до кількох місяців вона буде вилікувана, і що зможемо її сюди забрати, бо галас міста впливає шкідливо на її потрясені нерви.
Сталося як лікар передбачив.
Тіло і змисли Дори кріпшали з тижня та тиждень, память верталась і хора сама почала згадувати страшну пригоду та ставити питання. Щоб сказати їй правду — це сумне й нелегке завдання перебрав на себе батько померлого її чоловіка — її тесть, купець Вальде. Зразу на її питання повні зачудовання і несупокою, де знаходиться Еґон і чому вона в чорній одежі відповідав натяками, а пізніше виявив їй усю правду. Сам прибитий нею батько з жахом у серцю попрохав її, притуливши її до своїх грудей лише одну хвилину і над тим застановитися, що з утратою свого єдиного сина, він утратив все, що мав найдорожчого на світі і що тепер лиш вона одна йому сина заступає. Тому вона мусить старатися для нього, своєї тети та їх усіх виздоровіти. Дора вислухавши ці слова з якимось німим послухом, після хвилини застанови обняла тестя за шию і довший час не рухалася, та вслід за тим, якби аж тепер зрозуміла цілу вагу своєї втрати, вибухнула сильним і конвульсійним плачем.
Коли панна Альбінська прийшла повідомити Дору, що збирається до відїзду, Дора притиснула хустину до очей, щоб стримати сльози, які поплили по змарнілім її обличчі.
