ним усміхом: — Я собі запросила моїх добре знайомих на маленькі сплітки, а ви нас бойкотуєте, вуйку, чому?
— Бо я не хочу вашу єдність своєю присутністю нарушувати — відповів.
Станувши раз проти Цезаревичів на становищі ображеного колишнього високого урядовця за „безпідставне“ підозріння у справі самовбийства капітана Цезаревича та з принципу тримаючись осторонь зносин з українцями, він не уступав із цього свого становища. Українців Цезаревичів заступав тут тільки жіночий пол, бо єдиний їх нащадок мужчина перебував далеко. Тета Оля, сирота по його браті, із вступом у дім вуйка заявила отверто, коли цей забажав, щоб вона в його хаті говорила тільки його матірною мовою, що вона по мамі, хоч і знімченій, — українка і нехай він не порушує цієї справи. І хоч ніколи не виявляла своїх симпатій якоїсь одної народности, говорила свобідно обома мовами і німецькою. Тета Оля заступаючи маму сиротам, згідно з бажанням покійної, плекала в них любов до матірної української мови, і до свого народу, вчила не вирікатися його і не приносити йому сорому безхарактерністю. Від хвилини, як перебрала вона обовязок заступати дітям у вихованні маму, вона перестала істнувати для себе. Її вуйко в усіх напрямках мудрий та освічений, ішов їй на руку у вихованні дітей, лиш у вихованні синів у національному дусі забороняв їй брати участь, щоб вона і не починала. З того виходили іноді серед молодого покоління диссонанси між синами і сестрами.
