лено натискає мінний апарат. З-під кадовба виплигують подовгасті жала. Зі свистом летять просто в найвищий блок заведень. А машина, виструнчившись, гонить угору.
Пекельний струс повітря, і вся середня частина заведень вилітає у воздух. А далі чорний дим оповиває все. І ще раз, ще раз шугає шулікою машина вділ, і за кожним разом після „дарунків”, з пекельним ревом летить у повітря мур, а потім тільки вогонь лиже руїну. Тогазі бачить, як люди, вирвавшись із цього пекла, тікають поклавши руки на голови. Хочеться йому сміятися з їхньої наївности. Десятник Гечія гуготить задоволено в трубку і покладається зо сміху.
— Як ті муравлі, що то хочуть своїми лапками спинити напір дощової потопи! — кричить до Тогазі, показуючи головою утікачів.
Завдання сповнено. Немає вже Тейлюанських заведень. Тогазі задоволено завертає машину вгору, на північ. Та враз із цим перед ним виростають три ворожі, легкі, бойові машини. Злітають на нього яструбами, спихаючи його силоміць уділ, під них.
Клекочуть скоростріли. Машини зявляються то зліва, то над ним. Тогазі спокійно маневрує машиною, напираючи на них з усіх сторін. Гечія увихається коло скорострілів, що цілими сотками куль вітають ворогів. Бачить, як від серії його скорострільних ос машина молодого китайця плигає, а далі провалюється вділ. Вертиться швидким коркотягом і виглядає, мов листок, коли його зірве вихор і крутячи понесе ген далеко. Та два другі противники не кидають наступу. І ще одного вдається йому післати на землю, та третій, використовує момент, коли Тогазі повертає свою важку машину проти нього, налітає із ліва та впаковує йому цілі серії куль.
27
