139
в Галичині з своєю сестрою Марією й чоловіком вкупі. В роках 1876-80 стає директором галицького театру. Ті роки загально вважаються за час найбільшого розвитку театрального мистецтва в Галичині, якого не осягнув він ніколі вже по тому, навіть у наші часи. Видійшла від праці зневірена, а місце її зайняли нові люди і нові, модерні методи. Опісля настала воєнна заверуха, революція; Зах. Україну поділено поміж Польщею й Румунією. Теофіля Коралевичова прожила свої останні роки в Чернівцях на Буковині, де і вмерла, у січні 1924 року.
ОЛЕКСАНДРА ЄФИМЕНКОВА
В постаті Олександри Єфименкової бачимо чужинку по крови, людину з далекої півночи, що полюбила Україну, український нарід і все своє життя віддано для нього працювала.
Походила Олександра Яковлівна з старого роду Ставровських. Родилася в м. Холмогорах, коло Архангельська, 1848 року. Наша письменниця, Софія Русова, рід Ставровських вважає за московський. Це однак сумнівно, бо в Московщині такого шляхетського роду не було, а натомість були Ставровські і Ставровецькі в Козацькій Україні. Очевидно, що є це давний українській рід, якого доля, чи властивіше наша національна недоля загнала у московську далеку північ і він там асимілювався.
У 1860 рр. царський уряд заслав на північ, до Холмогор, знаного укранського історика, співробітника „Основи”, Чер-нигівського Листка” та „Київської Старини” і Автора принятих в Росії шкільних підручників, Петра Савича Єфименка (писав під псевдонімом Петро Одинець, 1835-1908). Там молоді запізналися й подружилися. Вернулись в Україну коло 1870 років. Тавро політично-неблагонадійного закрило для Петра Єфименка двери всіх установ, чи наукових інституцій, тож він прийняв становише у Харківському Поземельному банку. Завдяки хворобі епілепсії (падачка) і на тому Становищі працювати регулярно не міг. Удержання великої родини спало на плечи Олександри Яковлівни. Але доля її переслідувала скрізь. Старша її дочка, дуже здібна дівчина збожеволіла на 16-му році життя і в закладі божевільних скоро померла від добровільного виснаження. Син Тарас, перший учень гімназії, також
