141
пересякненій. Вчилася у дівочому пансіоні в Київі, де перебував її брат Михайло, з яким приятелювала ціле життя. Коли Михайло Драгоманів одружився з Людмилою Кучинською, дівчина оселилася у брата.
Маючи 19 літ Ольга Петрівна вийшла замуж за предсідника зїзду мирових суддів, П. Косача і з чоловіком виїздить на Волинь, до міста Звягля (Новоград-Волинська). Там почалася її письменницька і громадська діяльність. Ольга Петрівна заприязнюється з селянством, записує від селянок пісні, що їх передала Лисенкові, перемальовує орнаментику та в році 1876 видає першу свою науково-етнографічну працю „Український Орнамент”. Дальше життя у Рівному, Луцьку, Ковелі та в с. Колодяжному, на Ковельщині, її звязки з селянством ще поширюють. Вона починає носити національний селянський одяг, засновує українські громадські бібліотеки, а по при те багато пише. З поміччу дочки й сина перекладає сливе всі твори Н. Гоголя на українську мову. З малою Лесею у 1872 році виїздить до Відня, на довший час затримується в Галичині, й заприязнюється з основницею жіночого руху в Західній Україні, першою Західно-Українською письменницею Наталією Кобринською і приймає участь у її альманасі „Перший вінок”, як працею, так покриттям коштів друку.
Від 1900 року Косачі перебувають у Київі. Там Ольга Петрівна, вкупі з Старицькими, Лисенками і малярем Мурашком влаштовують українські літературні вечерки. На святі відкриття памятника Котляревському в Полтаві й одночасно святі століття Української літератури, дозволено було промовляти по укранські лише галицьким делегатам. Але Ольга Петрівна заборону уряду знехтовала і промовляла українською мовою. В 1905 році вона, з Іллєю Шраґом, їде в делегації від українства до міністра внутрішних справ Вітте, задля скасування заборони на український друк. Як лиш цензурні умови трохи змінилися починає видання часопису „Рідний Край” зразу у Полтаві, а потому у Київі. Одночасно видає журнал для дітей „Молода Україна”. З початком війни 1914 року ті органи були закриті російською владою.
Тяжкі часи революції й горожанської війни в Україні перебула Ольга Петрівна у свойому родинному місті, Гадячі, у молод-
