Про воду та пару.
— Чому це Яків не вірить тобі, що ти сказав? — спитала на другий день Санька сестра його, Явдошка.
— А ти хіба віриш? — спитав він її.
— Та чому ж не вірити? Хіба тобі треба нас обдурювати, чи що?
— Коли так, то я тобі розповідати буду все.
— Що таке?
— Та все, що сам знаю.
— Ну, кажи, тільки пожди, горнець із окропом трохи відставлю.
— Відстав. Ну, а що таке у тебе в горшку?
— Та кажу тобі, що окріп.
— Окріп. Та кипить там що? Віск, деготь, чи сало?
— На що мені сала? вода кипить!
— Ну, а в горшку що воно таке, гей би дим?
— Над горшком пара.
— Ну, добре, в горшку вода, а над горшком пара. От се тобі буде дві сили, дві великі сили в твоїх руках.
— Які це сили?
— Вода та пара.
— Та хіба ж це сили?
— А так, та ще дужчі, ніж твої руки. Хіба ти повернеш руками колесо у водному млині?
— Ні, не здужаю.
— А в двох зі мною?
— Ні, не повернемо.
— А в трьох з Яковом, або в чотирьох із батьком?
— Хто знає, чи повернемо.
— От бачиш, а вода одна повертає. Хіба ж це не сила?
— Вода то так, а як пара?
— І пара сила, та ще дужча від води. Пара й не такі машини повертає, як млинові колеса. Вона повертає колеса на такому великому човні, повертає колеса машини на залізниці й тягне за собою цілий поїзд. Так хіба ж це не сила?
— Як же її запрягають?
— А як запрягають воду в млині? От так же й пару запрягають, тільки трохи инакше. Та от як часом трапиться коли, так придивись, яка вона, та машина, паровик. На колесах, як би велика бочка, лежить паровик, такий вели-
