104
Його велична, криваво-червона куля просвітлила відразу густу мряку. З берегів стали хмарами здійматися до лету ключі водяної птиці. Усе море було пусте: сусідство обох фльот відстрашило купців та корабельників. Вони не знали, кому треба буде приносити після битви чолобитню за свобідний проїзд Гелєспонтом, але знали, що перед битвою ніодин із противників не пощадить чужого майна та життя безборонних. У віддалі засиніли береги і щораз то виразніше виступали скелисті обриви Херсонесу. Мряка рідшала, клубилася, йшла вгору, щезала на очах. Нагло з шости тисяч грудей залунав грімкий оклик радости. З вузини між Сестом та Абідом плила громада дромонів у віддалі якої милі. Маючи сонце за собою, ясно бачили варяги на кожному по дві щогли з довгими реями та попривязуваними до них зверткими вітрилами. Бо вітер дув супротивний, тому і дромони йшли на веслах. Над щоглами та реями маяли прапори, деякі незвичайно барвисті і лише хвилинами вискакували зпоза вітрил.
Та ворохобники не бачили ще варягів. Сонце, якому назустріч ішла їх фльота, сліпило їх, а у щедро розливаних відблисках губилися низькі човни Володимирової раті. Та за цими човнами плило ще кілька цісарських дромонів. Були це монери з одним рядом весел, із одною щоглою та великим трикутним вітрилом. Вітрила вітер видував у великі череваті бані. Ворохобники мусіли їх бачити, одначе непомітно було між їх кораблями якогось оживлення. Невеличка кількість цісар-
