105
ських монер не непокоїла ворога, який певно гадав, що це тільки ескорта якогось посла або втікачі з цісарської фльоти. Оттак доплили з обидвох боків на віддаль яких пятьсот сяжнів.
На даний знак піднялися вгору весла дромонів і вони зупинилися на місці та стали швидко уставлятися у два ряди. Посередині найбільші, менші по боках. Пять монер ішло зі заду наче допоміжний відділ. Видно вожд ворохобників знав з ким буде мати діло. Низенькі човни бували тільки у тавроскитів, які недавно ще загрожували престолові імператора. Завзяття їх було страшне. Навіть очевидна смерть від води чи грецького вогню не спинювала їхньої загонистости і вони з першого розгону здобували всяке судно.
Пограбувати Царгород було мрією кожного тавроскита. Про золотоверхі палати, паволоки, дукачі та самоцвіти співали наддніпрянські матері немовлятам вже у колисці.
Ляйфр пересівся на іншу чайку і з половиною варязьких суден переплив на праву сторону імператорських дромонів. Володимир упорядкував свої човни на лівому боці, а дромони мали творити осередок боєвої лінії. І так плили обі фльоти, доки не були так близько, що вже можна було перекликнутися. Зпоміж греків швидко понеслися образливі слова, якими визивали противника до бою. Їх голоси звучали пронизливо, як крики журавлів, що збіраються летіти у вирій. Бралися греки визивати і тавроскитів своєю та їхньою мовою, одначе тавроскити проти свого звичаю мовчали.
