134
свіду, вона збагнула, що умом не доросла до нього та що його розмах та сила поривають її за собою. Ні, такої сили не було в нікого з мужів македонського дому, у нікого з придвірних вельмож, ні з приїзжих князів. З якоюсь дивною самозрозумілістю він сягав по неї і то не рукою, словом, підхлібством, усміхом, чутливою поведінкою, а всією появою. Ні, при боці такої людини, вона не затужить за Золотим Рогом. А все-ж дратувала її його мужеська самовпевненість.
— Великий князю, яку вагу мають наші слова? Моя доля в руках імператорів.
— Я не хотів тебе образити, Анно, звертаючись до них, коли йде про тебе. Ось чому не зявився я у хрізотрикліній, ні у Маґнавру, а у Влахерн, бож мені йшло тільки про тебе, Анно. Будь ти тільки звичайна собі жінка, яких є тисячі по світу, то я певно вдоволився б якоюнебудь грекинею з руки імператорів, якщо за нею йшов би княжий вінок, скиптр та влада. Але спершу я хотів побачити тебе, тільки тебе і забути про все інше.
— Ох, ті жінки, яких у тебе так багато! — спалахнула царівна зовсім по жіночому.
Володимир засміявся:
— Хто кланявся ідолам і прозрів, цей покине їх для хреста! Хто тебе пізнав, Анно, для цього нема інших жінок у світі.
Зпоза кущів показався Анастас і зігнувся в земному поклоні перед царівною.
— Служба йде з палати за тобою, милостива княжно! — сказав.
