164
Князь і Роман перенесли Оляфа аж у сіні, де спала дружина. Звідсіля шістьох парубків понесли Оляфа у місто. Вів їх Анастас у плащі з каптуром. Князь не дозволив нічого рухати в кімнаті.
— Хай бачать висланники імператора, що тут сталося — сказав. — Заждемо до досвітка і поїдемо. Але раніше поступимо у Влахерн, щоб подякувати за китичку — усміхнувся, якби і не бачив страшних окервавлених масок довкола себе.
На дворі вже зазоріло, від Лукморя в Евксин плили хмари. Володимир ускочив у човен.
— Всі є? — спитав Путятича.
— Всі!
— Так відчалюйте і пливіть вліво здовж берега! — а до Анастаса сказав:
Вкажи й мені вхід до підземного каналу!
До царівни Анни зайшов увечір її брат Василій.
— Я прийшов прохати тебе, щоб ти висловилася про своє подружя. Ти обезпечиш себе найкраще, віддаючися ще цього року. Володимир дістане якусь своячку, а не тебе…
— Даремне ви мене заспокоювали, що не боїтеся Володимира. Невже ж ви у вічному горо-
