Перейти до вмісту

Сторінка:Опільський Ю. Ідоли падуть. Том 1 (1938).pdf/166

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

166

завтра може їх привести 12.000. Щож буде, коли ваші варяги відмовлять послуху?

— Варяги послуху не відмовлять! Ти їх не знаєш! Володимир теж не зламає слова!

— Видко, що поза варягами є в нього ще інше військо і то сильніше.

— Я його досі не можу розгадати.

— А я бачу в ньому щось більше як звичайного варвара.

— Я для певности придумав ще інший спосіб. Цієї ночі нападе на нього Бессас.

— Цей горлоріз? То ви вже не мали ніжнішого способу?

— Другого способу нема! — сказав по хвилині. — Він не приймає від нас ні ложки, ні страви, ні чарки вина, хіба… хіба б із твоїх рук Анно, як чарку при заручинах…

— Хай Бог простить тобі, Василіє! Невжеж ти бажаєш, щоб твоя сестра стала отруйницею?

— Для добра держави, царства Божого на землі, македонського дому…

— Ха! Ха! Ха! Як так, то краще вже для Христової віри стати жінкою варвара!

Василій зірвався з місця.

— То яку ти відповідь мені даш?

— Ніяку! Пробуй і роби, що знаєш. Одно тільки затям собі: Анна, сестра імператорів, краще в манастирі доконає свого віку, ніж для дикого пересуду стане жінкою якоїсь фізичної чи духової потвори. Зате я не завагаюся перед нічим,