19
надіялися найбільшої милостині. Купці у довгих барвистих туніках з ковтками та ланцюгами, гладили довгі, чорні бороди і вистоювали гуртками біля вїзду у княже дворище. Варязькі ратники були у повній зброї, з вовчими шкурами на плечі, зі списами, топорами та луками. Видко вибиралися в похід. Вони трималися разом і дивилися звисока на торгову глоту. Була це найдобірніша варязька дружина Володимира, яких тисяча мужа.
Від сторони ріки здіймалося капище Перуна. Сам ідол стояв високо між чотирма різьбленими стовпами під наметом-крівлею, а його золота голова з очима зі самоцвітів грізно споглядала вниз над чотирокутнім підсінням. У підсінні, наче бояри князеві, стояли боги — Велес, Стрибог, Дажбог та інші опікуни полян.
Перед капищем сидів на камені у білій одежі старий волхв зі сивою бородою, у вінці з терня на голові, бо терня це праобраз блискавки. Біля нього стояло двох молодших. Один мав на голові вінок із соснових гілок, другий з пірнатих степових трав. У руках тримали волхви довгі ціпки з позолоченими головками та малі срібні чарки на жертівний мед або вино. Малі отроки у білих одежах стояли побіч і пильнували коробок з ладаном, ялівцем, віночків торічного запашного зілля, голубів у клітках та двох ягнят.
Серед капища перед наметом на стовпах держали два парубки, чорного мов галка коня, якого князь мав жертвувати Перунові перед походом. З боку стояла юрба гарно прибраних дів-
