18
гадку, твоє серце… Гріх вірити тобі в якісь сплітки.
— У цьому то й біда, що я ніяких спліток не знаю — повторила дівчина. — Якби я їх знала, то певне вибила б їх з голови батькові. А так батько ворогує на Олешичів, отже мусить мати до цього причину. Найди її, ті сплітки, то все виясниться. Будь хоч раз мужем, якими були батьки, не розкисай у своїй новій безкровній вірі!
— Мирославо, я йду в бій… Чиж у тебе нема словечка для мене?
Дівчина зблідла, захиталась. Роман підтримав її, зціловував сльози з її чорних вій.
— Іди, Романе, але вертайся швидко! — лебеділа крізь сльози. — Ти ж знаєш, що моїм богом — ти, а моя віра — любов! Навіщо ж тобі ще інших богів? Ах пусти, мене кличуть.
Вирвалася від нього і побігла у терем. Роман залишився у сумнівах. Звідкіля взялося ворогування Козняка до Олешичів? Від коли його син Доброгост згинув у війні з печенігами, від тоді старий Козняк приймав його як сина і радів, що його надбане піде в добрі руки; від чого ж така зміна?
Перехрестився, плюнув коневі через голову, прошептав заклин від злої зустрічі і чвалом погнав на Берестово, де був княжий терем.
По дорозі минав торговицю. Площа роїлася від купців, покупців, княжих тіунів, варязьких гриднів та старців, які серед найбагатіших людей
