89
— Це брехня! — гукнув голос із кута світлиці. — Убивником був ти, а Олешича навіть не було при цьому…
Наче герой влучений мечем підкинувся Свен на місці і станув лицем проти Станка. Блідий мов полотно молодець тремтів на всьому тілі, але затиснені уста вказували на рішучу волю боротися за правду.
Настала пригнітлива мовчанка. Мирослава гляділа пильно на Станка, і в її погляді швидко проявилася погорда для боягуза чи брехуна. Старий Козняк, який краще знав людські серця, зараз догадався, що між Станком і Свеном є якийсь невидний звязок, а його оцінка не випала на користь воєводи.
— Хоробрий воєводо! — сказав поважно. — Цей молодець був при смерти мого сина. Він єдиний свідок…
— Він брехун — гукнув Свен, перебиваючи старому. — Гляди мені в очі, боягузе, — накинувся на молодця, а його бліде лице посиніло з обурення.
— Повтори щераз сказані слова! — кричав Свен. — Як ні, то всі побачать, що ти тільки гадюка, яка кусає пяту людини, але лиця її боїться!
Станко мовчав, але під сталевим поглядом захитався. Насилу підтримала його Лелітка.
Свен кинувся до нього.
— Ах, ти тварюко! — хрипів скажений. — Твою брехню виплюєш із кровю…
