Перейти до вмісту

Сторінка:Опільський Ю. Ідоли падуть. Том 1 (1938).pdf/88

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

88

змила з нашого серця кров убийника, так довго не буде радости для гостей під моєю стріхою!

— Ваша вина, достойний! — відповів варяг. — Недавно був конунґ перед вашим дворищем. Треба було домагатися від нього кари на злочинця. Якщо в тебе нема сили і спромоги самому вдарити мечем, якщо нема в тебе ні сина, ні зятя, местником повинен стати конунґ. Ти ж боярин його, дружинник. Ти був колись йому мечем та щитом, нехай-же тепер він постоїть за твою кривду. Це основа співжиття героїв — товаришів во імя Гільди.

— Я прохав князя заступитися за мене, одначе він не повірив моїм словам і зажадав доказів.

— Доказів?… А моє свідоцтво?

— На нього я не покликувався і добре зробив, бо ось знову заговорили люди про смерть Доброгоста.

— Заговорили, кажеш, а що саме? — спитав поривисто.

— Всіляке! Але ймення вбивника, яке я почув, не було те саме, що я почув від тебе.

Варяг устав з лави і випрямився на ввесь ріст.

— Ха! ха! — засміявся. — Восьминогий кінь розторощить брехунів наче молот Тора череп велитня. Ось я Свен Герюльфсон заявляю, що убивником Доброгоста є Роман Олешич, який зрадив його печенігам.