94
ловлю рибу, торгую, чим попаде, між Сестом і Абідом — та якось живемо.
— Бачу, Анастазе — сказав Скіллос буцімто байдуже — що ти не тільки ловиш рибу, але і вістки… Багато дечого знаєш.
Анастаз усміхнувся:
— Світліший патриціє! Рибу ловлять не тільки у Лукоморі та Понті, але й на Руси, а навіть у Архіпеляґу. Коли хто постить, то чиж не вільно йому знати, де купують мясо ті, що не постять?
— За мудрі твої слова, Анастазе! Якщо хочеш бути рибалкою, то не спори з достойниками, а як ні, то скинь зі себе заялозену туніку і кажи отверто, що гадаєш.
Анастас похилився до колін старого.
— Я поправді тільки рибалка, але бажаю послужити справі правовірних імператорів. Прецінь до Варди Фоки мені ще ближче, ніж до вас. Я міг би йому вказати дорогу до вас, і вказати вам дорогу до нього, не за гріш, ні за уряд, а з любови для божеського македонського роду.
Рибалка поцілував кінці пальців князя і діткнув ними землі. З недовірям приглядався йому Скіллос, а Володимир зрозумів нагло, що цей чоловік бажає в першій мірі зблизитися з ним.
Тимчасом Ляйфр живо розпитував грека про фльоту Варди Фоки, внука Никифора, що свого часу був втягнув Святослава у нещасний болгарський похід.
— Ми не побємо бунтівників і не переможемо їх, доки не відженемо їх від моря — пояснював
