95
Скіллосові. — Вони мають звязок з морськими розбишаками Килікії та Архіпеляґу, кораблі привозять їм добровольців звідусіль.
— Відкіля ти знаєш те все? — легковажно питав Скіллос — Невже Варда Фока висповідався перед тобою?
Рибалка гнівно стягнув брови і зробив рух, наче б бажав відійти. Один погляд Володимира спинив його і він зі зневажливим усміхом на лиці покірно поклонився до ніг патриція.
— Мені, як простолюдинові, — відповів — нераз доводилось бути в таборі Фоки. А що я був свого часу перекладачем і розумію ріжні мови, то й підхопив багато дечого. Там теж мене розпитували про імператорське військо, та при цьому дізнався дещо такого, чого не знав.
З похиленою головою стояв Анастас непорушно, бо знав, що один рух чи погляд його самого, або Володимира може зрадити прехитрому патрицієві його наміри. Аж ось заговорив Володимир.
— Отже їдь „достойний”, у Царгород і звісти боголювибих імператорів, що завтра вполудне не буде фльоти Варди Фоки на водах Гелєспонту. До тижня збереться й сухопутнє військо на Арктонезі, де можна буде його доповнити і відновити. Після битви приїду і я у Царгород, а тоді побалакаємо якслід про все інше.
Скіллос покликав слуг, а ті спровадили старого по драбинці у човен, який мав відвезти його на другий корабель. За ним пішов і Ляйфр видати
