Станка Збранича, він певно знатиме, чого боярин із Мощаниці шукав над Стугною.
Тіло боярина поклали ратники на підводу й не розвязавши загадки поїхали далі. На небі й на землі була глуха ніч, коли витичівським шляхом вони прибули до Києва.
Того самого вечора, коли з півдня під'їздила до витичівських воріт княжа рать, старий Козняк сидів при вогні, похиливши голову. Сумні, дуже сумні гадки томили його від двох днів, від коли в Києві вибухла ворохобня. Свен, якому старий віддав мало не все своє майно, не навідався до нього зовсім після повороту, зате наспіли вісти, що ятвягів погромив воєвода Соломирич на Волині, так що Свен вернувся сам один без челяди, без підвод. Деж ділися гроші? Якже-ж він справді витратив їх або може забрали йому їх вороги, то чи захоче він додержати вбогому бояринові умови, заключеної з багачем? Крім цього він бачив, що нова влада не найшла прихильників, навіть між земським боярством, яке завсіди було вороже настроєне до дружинного ладу. Різня отроків відкрила йому очі. Те, що творилося, це не була зміна володаря на руському престолі, а змова чужих на руських землях. Хоч Мирослава мала стати княжною, але чи була яка запорука, що пляни Свена здійсняться?
Ще більш невідрадні думи томили голівку Мирослави, яка сиділа за кроснами поруч із бать-
