— Чи ту саму присягу зложив ти й Рогніді?
Слова ці поділали на Свена наче удар у лице. Він подався мимохіть узад і відповів не зразу:
— Не мішай, дівчино, державних діл до любови!
У словах варяга звучала скрита погроза, та Мирослава гляділа спокійно у розблислі зіниці Свена.
— А ти, Свене, не мішай любови до державних діл!
— Слово боярина не дим! Боярин віддав дочку женихові і цей бере її!
Сказавши це, Свен поступив уперед і простяг руку до Мирослави.
У цей мент у дверях, які вели в комору показалася струнка стать молодця.
— Не твоє добро, варяже, не руш!
І не швидше вдаряє на чаплю сокіл, як Станко кинувся на Свена. Закітлувалося в сутіні кімнати, блиски мечів наче лискавки замиготіли у сяйві огнища. З голосним проклоном кинувся Ґялляр помагати конунґові, та ось зпоза нього якийсь голос крикнув:
— Моя стріла, Ґялляре, вимірена просто на тебе!
У дверях за Станком появився Грач із натягненим луком. Спинився Ґялляр, старий Козняк кинувся доставати зі стіни списа, коли нагло на дворі почувся гомін, крик, метушня, брязкіт зброї. Прожогом метнувся Ґялляр до виходу та в цей мент ранений стрілою захитався і впав. Рівно-
