них грецьким духовенством для покорення порфіродними лютого племени тавроскитів, яких володарі бажали навернути на Христову віру. Володимир приняв ласкаво дарунки порфіродних, а вказавши на христіянську обстанову двора та на хрест на Берестовому, сказав:
— Усі умови, поставлені мені імператорами — виконані. Варда Фока побитий, силу моєї держави збільшили шість тисяч варягів, я сам, моя дружина і велика частина моїх земель поклонилася святому хресту. Чому ж імператори не прислали мені моєї невісти? Невже вони не шанують свого слова?
— Ніколи порфіродні не ламають слова. На царівну Анну теж вступила благодать Господня й вона будує біля Влахерну манастир, де бажає вступити восени. Супроти волі Бога людські умови безсильні.
Скіллос побожно схилив голову, а Володимир з усміхом подивляв спокій, з яким він передавав свідому брехню. Роман Олешич, який стояв біля князя, аж почервонів з досади. Атанас потягнув його за рукав. Прибічники князя дивувалися, з яким мягким серцем їх володар приймав гарбуза від імператорів.
Скіллос умовлявся з князем щодо дорічної торговельної виміни і повідомляв, що на передмісті св. Маманта відкрито дві нові господи для руських купців.
— Я вельми вдячний порфіродним — відповів князь — за їх опіку над новонаверненим пле-
