день і ніч їхати далі попри береги Криму до корсунського заливу.
З трудом найшов Роман у пристані місце для себе та своєї рати, так багато суден було у ній. Здавалося, ввесь Золотий Ріг переселився у Херсонез. Густо, наче димовий ліс торчали щогли, роєм увихалися човни, наче ніжки величезних водяних хрущів маяли весла гребців ритмічно по обох боках суден. Гомін і крик вітали київську фльоту. Портові впорядчики бігали спітнілі з купцями, визначуючи кожному стійло та місце на нічліг. Роман передав опірних греків катепанові Феодозієві, а цей обіцяв подбати, щоб вони не повтікали з Корсуня. Руські купці не платили портової оплати, а мусіли платити її греки. Вони навіть не могли мріяти, щоб утекти із крамом у Царгород і мусіли продати у Корсуні, або ждати кінця торгу. Торг ішов надиво живо та гладко шість днів. Руські купці знали, що якби торговля йшла тяжко, то сам князь закупить усе за готовий гріш.
Вкінці сьомої днини, стали деякі кораблі у пристані ладитися до виїзду, серед окликів зібраного у пристані народу.
Роман занепокоївся і вийшов з Вишатою, вельми метким і тямущим купцем, у пристань. Та як далеко і широко простягається море, ніде не було видко ніодного човна. „Що сталося з Володимиром?“ — запитував себе воєвода.
— Цієї ночі треба щось зробити, інакше всі задуми князя пропадуть — сказав.
