Перейти до вмісту

Сторінка:Опільський Ю. Ідоли падуть. Том 2 (1938).pdf/178

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ні, Володимире, — відповіла царівна просто й без надуми. — Я не бажала цього навіть на хвилину. Мої брати наказали вивезти мене у Хальдекон і пильнувати, як бранку. Аж твій похід визволив мене. Спасибі.

І князь відповів схвильовано:

— А мої всі діла це похвальна пісня зложена тобі в поклоні!