богині, яка знала жіноче горе та дівочі журби! Та ніодне божество не журилося такими дрібницями
Та тут блисла в неї нова гадка: „Рогніда! Так, вона одна могла рішити її сумніви дівчини. Ніхто як вона, не пережив стільки горя, душевної муки. Як ласкаво гляділа вона на її любов з Романом!“ Щораз ясніше виступало в неї почування, що Свен не пара їй під ніяким оглядом. Вона не вміла уявити собі життя з чоловіком, якого очі гляділи вовком, серце було тверде, як скеля, а дух лукавий і хитрий.
Княгиня привітала її вельми ласкаво і приязно, але Мирослава перебувши на Берестовому три роки, пізнала вмить, що Рогніду щось томить. Дівчина ненароком звернула розмову на виїзд Козняка у Витичів та на те, що він збирає гроші для майбутньої війни.
— Навіщож твому батькові війни? Він же сам був заручив тебе з Олешичем за твоєю згодою. Навіщо вам приєднуватися до ворохобні? Навіть як він не бажає собі вже за зятя Олешича, то може на те знайти іншу раду. У ваших безвістях можна сховатися від княжого гніву з усією громадою, не то з одною родиною. Я бажала порадити вам виїхати з Києва, доки не розіграються події найближчих місяців. Восени моглиб ви вернутися вже на новий лад, або… або і на старий, якщоб не далося повалити його силою. Ти завсіди радо і щиро служила мені, а скривдив тебе саме той, що й мене. Тимто я бажала тобі стати у при-
