зумну відповідь, що ані не дав йому надії, ані йому її зовсім не відбирає. Я вдячна тобі за слова правди. Нехай боги добрі нагородять тебе за них насолодою та щастям на ввесь вік! Я готова навіть виректися помсти над зрадником, якщо твоя доля та добро звязані з ним.
— Моє добро — доля? Ні, княгине ! Якщо боги мають дати мені щастя то вони й покажуть мені, де його глядіти.
— Тиж обручена з Романом. Йому обіцяла ти себе в подружжя…
Личко Мирослави приблідло злегка.
— Надто багато тіней лягло між нами…
— Хтож кинув тінь між тебе та Романа? — спитала Рогніда.
— Свен!
— Як так, то в цьому певно скривається якийсь обман або підступ! — вибухнула княгиня.
— Ти гадаєш, достойна?
— На всіх богів Гелі, у цьому мужеві немає правди, його кожний учинок — злочин, а кожне слово — брехня! Ви не вірте йому ні слова, ні ти, ні твій батько. Хто знає відколи забаглося йому твоєї краси, чи твого віна. Тиж найзасібніша дівчина у городі. Доки я гадала, що він і тобі запав у серце, досі я булаб вдоволилася наругою над переможеним та обманеним обманцем, а так смерть жде його, коли вернеться у Київ! Хочби навіть треба було підняти руку на нового князя!
