Не тільки виправа Свена, але й поїздка Мстислава опізнилася на два тижні через занедужання Добрині. Старий воєвода лежав без памяті, а жидівський лікар, якого покликали до нього, потрясав тільки бородою, мовляв, хтось наврочив недужого. Покликали бабу-шептуху та всі її заклини теж були безуспішні: Добриня, перший достойник і заступник князя, доживав, очевидячки, останніх годин. Ніхто не міг йому помогти, тільки він сам і сам мусів лікуватися. Пив мед і спав. Аж на другий день міг розказати Мстиславові про причину свооєї недуги. А саме він дізнався, що грек Ніканор, варяги, які жили в городі та деякі бояри затівають ворохобню проти Володимира, як тільки він повернеться із Греції. Азґа-хан, печенізький ватажок має привести рать на Рось і ждати післанця від грека. Ця вістка була така несподівана, що повалила на ложе воєводу після розмови з Ніканором, який йому попросту обіцював княжий вінок від імператора Василя за співучасть у змові. Добриня прикинувся у розмові, що годиться, щоб довідатися якнайбільше. Небезпека була поважна. Печенігів можна було ще підстерегти на Росі, чи хочби на Стугні, але від власних бояр та варягів загрожувала неминуча загибіль. Ніхто не знав ні їх числа, ні доріг, ні засобів, ні часу вибуху.
Аж тепер він із Мстиславом побачили, що не достає їм варязької дружини, яка булаб безогляд-
