Перейти до вмісту

Сторінка:Опільський Ю. Ідоли падуть. Том 2 (1938).pdf/40

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

тим більше, що мені доведеться їхати на західні окраїни.

— То ти гарно це виміркував, хлопче, і князь певно не забуде тобі цього. Одне тільки рад би я знати. Звідкіля у Мощанина таке довіря до молодика?

— Ох, — почервонів Станко, — його дочка це моя наречена.

— Таке то воно? — засміявся воєвода, — ну, тепер уже бачу ясно. Погана це людина, цей твій тесть, препогана. Нічим лисиця в казці, що дибає нараз за двома зайцями. Сам тягне руку Свена, але зятеві каже триматися князя. Якщо переможе Свен, то йому припаде участь у добичі, а зять спіймає облизня, коли-ж удержиться князь, то зять своєю заслугою заслонить його перед гнівом переможця.

— Достойний воєводо, — заступився за Мощанина Станко, — я христіянин і кленуся хрестом, мечем та головами предків, що боярин ні словечком не намагався звести мене з дороги послуху й вірности! Навпаки, він сам клявся на все святе, що тільки мимохіть попав у змову.

— Ох, звісно, що ні! — засміявся Мстислав. — Якби ти був теж у змові, то він і не глянув би на тебе, а поглядів жениха, якого йому треба, близького і щиро відданого князеві.

Всі нашвидку зложили плян дії. Було ясне, що не привівши зі заходу значнішої рати, годі буде оминути поважних заворушень у Києві. Таких дружин було дві. Одна залишена у новозаснованому Володимирі Волинському, після переможної