99
кож дула до кидання грецького огню, але усього знадібя під рукою не було. Заки його приготовано, чайки були вже під боком суден, а хмара стріл покрила передні та задні помости. Озвалися зойки та крики побитих, а міжтим цілі рої дружинників з ножами в зубах полізли горі стінами помостів. Греки стали руками кидати свої огневі кулі і кілька чайок загорілося ярким полумям.
Одначе Русини не богато сим журилися. Огненним дощем упали вони самі на Ромеїв і заки хто зміг-би стеребити два яблука, не було ні одного ворога в живих. Поміж веслярами було богато Болгар та Русинів. Сих освободжено, Перзів і Арабів вкинено у воду і у хвилю опісля ґалєри їхали далі у тому самому напрямі що передше, але з зовсім иншою залогою. При березі велів Святослав рубати дві ґалєри сокирами та лаштувати сухими дровами третю. На неї перенесено також усе знадібя до грецького огню, на якому не зналися варвари півночі, а було його там чимало. Швидко упоралися дружинники і зі сим не догадуючись ще цілого пляну князя. А сей всів знову у човен і крикнув:
— А нумо, братя, вперед! А й сього грецького череваня беріть зі собою. Треба його віддати землякам. Побачите, що йому незадовго з радости черево трісне.
Всі засміялися і порозуміли в мить, про що ходило князеві. Взялися за весла і вскорі ціла фльота човнів плила довкола ґалєри, наче гусята за гускою до доростольської пристані.
Греки занепокоїлися міжтим судьбою висланих ґалєр. Виділи вправді напад човнів, але не думали, щоб їх судна так скоро впали в руки ворога. Коли побачили, що одна ґалєра вертає, думали, що може вона одна спаслася і тікає перед варварами. Але ось ґалєра близько… Ще хвиля… а з ґалєри стали вискакувати у човни веслярі, але не грецькі, лише руські дружинники, відтак
