98
тоб-то стріляли мішаниною салітри, сірки і вугля та кидали на чималу віддаль клуби клочча, напоєного смолою то скальним олієм. Ніхто не знав, як се Греки робили, але вояки Святослава знали, що се не є ніякі чари та що при відважному, скорому нападі не поможе ворогам і се.
На приказ князя їхали чайки одна за другою попри полудневий беріг, так що з ріки не було їх видко. Якраз напроти Доростолу наткнувся Святослав на Греків. Передом їхало три ґалєри на веслах, які мірово ударяли о воду і видко бажали переплисти поуз города, щоби причалити до берега висше. Тоді Святослав видав приказ спинитися.
У прибережніх очеретах укрилися човни і лише човен князя стояв посередині ріки. Залога веслувала у противному напрямі, щоби удержати човен на місці проти струї. Стоячи на чердаці, слідив князь бистро, де й коли йому ударити.
І ось замітив вскорі, що між тими трйома передніми суднами а рештою фльоти є чимала відстань, що найменше о годину плавби проти струї. Крім сього побачив, що головна сила Греків підпливає все близше до города і стає довгим, подвійним рядом. І бачив Святослав, як у пристані настало замішання, як лучники бігли над воду та спихали човни з берега. Видко старий Шварно ладився напасти на ґалєри чайками.
Але ось на помостах ґалєр появилися клуби білого диму, а в слід за сим на човни та прибережні хати упав дощ горючих куль. По хвилі дійшов до уший князя сильний гук, оден, другий, третій, над пристанню закрутилися у повітрі чорні дими пожежі…
Тоді князь задув у ріг і наче пчоли до матки, на випередьки висувалися з очеретів чайки і з голосним окликом кинулися товпою на три ґалєри. І на них були та-
