168
закривали на лету. Їздці зїздили у долину, якої береги вкривав густий, сильно підшитий ліс. У лісі росли вільхи, верби, отровниці, а берегами бивно вкривали землю протачники, бібники, настурції. Подекуди їдовитий смертельник виростав понад другі зела та скривався поміж знітами, керванями та коситнями. Над потічком, який ліниво слезив по підмоклому підложжі, росли лоташі та червоний клещінець. Солодкий болотяний лепіх виростав поміж густим ситником, а далі вода розливалася у ставок, якого воду вкривала ясно зелена ряска. Одначе небогато було сеї води. Її зеркало счезало під густим лісом очеретів, комишів, шувару та кошатника. Густо росли вогкі китиці рогозу, а маленькі віконця незарослі трощею, обняв у посідання болотяний гребиш.
Над мокляком стояв густий туман, але вже здалека бачили їздці два світельця, які кидали на біляві плахти мраки рожеві відблески. Саме над болотом на високому сухому півострові лежало дворище Рогдая. Найблизші хати були віддалені о яких чверть милі і стояли на сухому місці над потоком, який випливав з багнистого ставку. Їздці знали, що у селі остало лише дуже небогато кметів, а ізгої, які мусіли у ньому бути, не дуже журилися судьбою Рогдая. Тому доїхавши до півострова, дружина зсіла з коний, а Мстислав розтолкував усім придуманий ним дорогою плян нападу. Видавши прикази, скинув зі себе нарядну одіж і передягнувся у звичайне боєве знадібя, скіряні штани, мідю виложений кубрак, грубі чревії, тугий, деревляний, скірою оббитий та зелізом окований щит і варязький шолом. На шолом накинув каптур, щоби відблеск місячних лучів на шоломі не зрадив його. Відтак запустився у густий очерет, бажаючи зайти у Рогдаєве дворище від заду.
Там стояв властивий дім боярина. У ньому горів огонь, видко ще не спав ніхто у дворищі. Також при
