Над бистротечним Дністром западав вечір. Крівавий блеск розливався по небі. Білі баранчики виглядали у червоному сяєві, наче клуби диму пожежі. По филях жовтавої води видніли також червоні відблески а чорна стіна праліса, що укривав правий беріг ріки, окружав темною рамою краєвид. Беріг сей був високий і стрімкий. Скалиста стіна спадала від ліса аж у воду, та не давала проходу ні людині, ні звіреві. Лівий північний беріг опадав зате терасами до ріки; тут показувалися у безмежі лісів плішини, поляни, борозди а ту і там у вечірній воздух підіймалися дими.
Напроти стрімкої, правобережньої стіни, стояло село. Що правда, не дуже було його видко. Кожда хата стояла про себе, осторонь від других, окружена будинками, садом, невеличким полем — усе те неначе вправлене у спільну оправу ліса. Ціле село мало вид якоїсь первісної оселі у дикому краї.
Над самою водою, оддалік від других прогалин стояла хатина, ще низша і менша за другі. До половини впущена в землю, та покрита острокінчастим дахом визирала вона зпоміж корчів ліщини немов якась шіпчина або кошара для овець. Стіни не визші над чотири пяді, видніли лиш від переду та боків, з заду доходив драницями критий дах аж до самої землі. На криші росли бивно трави та бурян, бо між дряницями чимало таки було глини та піску. На вершку був отвір, крізь який
- ↑ Закуп. Закупом звали на давній Україні-Руси невиплатного довжника, який ставав наслідком невиплатности рабом вірителя. Ізгоєм, викупленого раба або сироту.
