5
ство Сварога[1], щоби засісти з нами на зеленій леваді, та піснию і напитком поминати нашу земну славу“[2]. А коли я просив, щоби позволили хоч заплатити довги, ціну нашої свободи, казали батьки:
„Ні, Мстислав молодий та дужший за тебе, він стане славою племени нашого, а ти старий, лише завада йому. Ходи, ходи!“ — І тоді ослабло моє серце.
Мстислав сумно глянув на батька, та його вигляд не давав йому ніякої надії. Знав, що його потішати годі, та що старенькому пора, лиш серце крівавилося, що так покинений всіми, без долі та роду, без слуг та майна вмірає отчич і дідич[3] залісецької волості.
Він мовчки погладив голову вірного Крука, а сей знов заскавулів жалібно, видко розуміючи, що тут батько пращається зі сином на віки.
Мстислав став заходитися біля вечері, поклав кусень принесеного мяса на вигорнене вугілля та добувши з торби пригорщу пташачих яєць, брався варити їх у горшку для батька. Та сей спинив сина.
— Остав, сину, вечерю! Уже мені не треба поживи для тіла. Коли маєш, то звари квасниць із медом, щоби було чим звогчити просохле горло. У мене є для тебе заповіт, який, може бути, виратує наш рід з недолі. Здається, що Вона уже тут…
— Вона?… що за вона? — поспитав Мстислав, оглядаючись.
— Смерть — Морана![4] гляди, як Крук їжить шерсть та скавулить. Він чує її…
Мороз перейшов по шкірі хлопця.
— Батьку! що ви?… Боги добрі, боги живі, духи світла та тепла, бороніть нас від тьми, та Смерти, проженіть Мару та Змору на гори — ліси!
Старий усміхнувся.
— Не бійся, сину! не до тебе вона прийшла, а мені вона в пору, я вітаю її радо, а й тобі здійме вона з пле-
- ↑ Сварог — Бог сонця, те саме, що Хорс-Дажбог. Усі ті три імена значать те саме, але, як здається, є у їх розумінні деяка ріжниця. Сварог — се соняшне світло і тепло, Дажбог — се родюча сила сонця, Хорс — се блискуча поява Бога, що пробігає небосклін.
- ↑ Вирай — Той світ, призначений для померших душ. У ньому жили померші Діди мов на землі, на зеленій леваді, пируючи і співаючи. У Вираї панувала вічна весна, світло, тепло, веселість.
- ↑ Отчич і Дідич — пан-володар з діда-прадіда.
- ↑ Моран-Мара — уосіблення смерти, ночі, темряви.
