Але боярин на те: „Я, каже, твою доньку збираюся сватати. Воно для неї краще, як не буде в хаті другої господині. Дві баби в одній хаті — це біда”. Я замовкла, бо тоді ще не знала, що моїми вустами говорить божа сила. Але Горислава не хотіла половця і свати пішли ні з чим. А був тоді в нас піп, великий праведник, який раз-у-раз гримав на всіх, що живуть у гріхах, живуть по „скотарськи”, та що, мовляв, тільки Бог має владу благословляти подружжя, а не пиятика та „бісовські співи”. Він так опанував Судислава, що цей велів повінчати себе нишком, без співу та гульні, без ладкання та покладин. Тим то всі, яким було заздрісно, казали голосно, що Ольга тільки звичайна любка. Багато перечило цьому, інші потакували, а сміялися всі. Так минув цілий рік.
Стара перевела дух і сумно покивала головою.
— І ось саме тоді прибігли половецькі хани кликати князів на рать. Татари йшли тоді вперше. Пішов і Судислав, та тільки його тіло вернулося з погрому. Ратибор привіз його сюди. Всі отроки погинули в бою, чи розбіглися, навіть наш піп, що також їхав із боярином, пропав без сліду. Татари його не вбили, бо вони ніколи не вбивають духовників. Ратибор приїхав і показав грамоту князя на вирника й тивуна та й замешкав у дворищі боярина, як опікун його дітей. Прийшла до нього й моя Ольга та домагалася своєї вдовиної частини для себе та малого Ярослава. Але він висміяв її перед усією
21
